Існує ще один телекомунікаційний напрямок роботи з інформацією, окрім цифрової телефонії, доступу до інтернету та побудови корпоративних мереж. Мова про різні цифрові канали, які використовують для передачі сигналів (сигналізації, повідомлень, датчиків тощо). Звісно, є такі мережі обміну даними, для яких достатньо аналогових систем, але вони, однозначно, зникатимуть і замінюватимуться на цифрові. Вони також будуть проходити трансформацію в інтернет, що ми й спостерігаємо, останні років 10, а іноді виступаємо у ролі драйвера і консультанта цього процесу.

Аналізуючи часовий проміжок у горизонті 30 років, хотілося б відзначити, що цифровізація здійснила величезний вплив на сферу зв’язку.

На зміну фіксованим мережам, що забезпечували невелику кількість послуг, прийшли інтегровані телекомунікаційні послуги – це системи, що включають центри обробки даних, хмарні рішення та класичні сервіси.

Хочеться звернути увагу на появу нового порядку денного і для доступу до інтернету. Він народився з ARPANET і трансформувався далі у національні мережі, згодом став світовою мережею, яка об’єднала величезну кількість складових мереж, побудованих на різних технологіях. Він формувався та задумувався як система, яка мала сприяти передаванню інформації і даних. Проте в цій самій реальності формувалося і розвивалося явище, яке завдавало шкоди самій парадигмі легкого доступу до мережі різних її вузлів, – кіберзлочинність, яка фактично стала невід’ємною частиною інтернету. Тож, розвиток інтернету і зростаючого набору кіберзагроз сформували ще одну окрему галузь – забезпечення надійного зберігання даних. Ця окрема індустрія виникла поруч з традиційним зв’язком. Зараз вона активно розвивається, хоча потрібно відзначити, що загальний рівень культури інформаційної безпеки в Україні ще потребує уваги. Нові рішення вимагають нових знань, нового захисту.

Передача даних вплинула на розвиток практично всіх галузей економіки і навіть спонукала формування нових напрямків. Наприклад, у фінансовій сфері саме канали передачі інформації стали незамінними. Тобто, це виділення на мережі оператора виокремленої віртуальної мережі, яка забезпечує на логічному рівні зв’язну мережу для замовника, сформовану з різних каналів, елементів. Вона є захищеною від зовнішнього втручання. Власне, захищене передавання внутрішніх даних потрібне на будь-якому підприємстві, яке має розгалужену регіональну мережу. Мова не тільки про бізнес-структури. Також, у відповідь на потреби часу, нові мережі та їх швидкісні характеристики дали поштовх до модернізації і державного сектору.

Згадаймо, ще два роки тому в Україні було понад 400 районів. На кожну область приходилося близько 20. Важливо пам’ятати, що майже кожен орган центральної влади має певну проекцію на рівень області чи району. Відповідно, існувала потреба їх всіх між собою «зв’язати». А для цього був потрібен набір мереж, вони розбудовувалися і збільшувалися.

Окремим напрямком є доступ до державних реєстрів. У двохтисячних міністерства та держкомітети створювали чимало різних окремих реєстрів. З часом їх кількість перевищила позначку в три сотні. І зараз ще й досі залишається відкритим питання: як їх взаємно між собою «зв’язати». Зрештою, драйвером для появи цих реєстрів була можливість доступу до ресурсу через інтернет, або всередині корпоративної мережі держпідприємства.

Попередня частина

Історія телефонії для бізнесу та її еволюція в Україні. Телефон був запатентований Беллом 145 років тому. Послуга телефонії з’явилась давно, є традиційною і все ще затребуваною й сьогодні. Що стосується бізнесу, то традиційна кабельна телефонія забезпечувала зв'язок всередині організації та із зовнішнім світом. Власне, телефон давав змогу шукати клієнтів. Така ситуація була станом на початок 90-тих років минулого століття.

Питання в тому, що у спадок від СРСР ми отримали великий незадоволений попит на зв'язок як від населення, так і від підприємств. Старше покоління добре пам’ятає чергу на встановлення телефону. Зміна економічної моделі та поява комерційних підходів для надання телекомпослуг кардинально змінила цю ситуацію. Якщо враховувати масштаби попиту на телефонію, який існував на 1991 рік, Україна швидко подолала проблему дефіциту. І населення, і компанії/ підприємства отримали можливість для користування як аналоговою, так і цифровою телефонією. Остання відкривала нові можливості. Приміром, якщо підприємство займалося торгівлею, то відповідно, йому потрібно було організувати багато телефонних ліній для ефективної роботи підрозділів продажу та підтримки. Цифрова телефонія дозволяла вирішувати цю бізнес-задачу, використовуючи одну ISDN лінію (Integrated Services Digital Network), можна телефонізувати увесь офіс/компанію. І вона ставала затребуваною на ринку голосових послуг.

Цифрова телефонія посприяла розвитку ринку офісних АТС. Вони дуже швидко еволюціонували від цифрових систем до базованих на серверах IP-комплексів (передавання голосу через канали інтернету).

Цифрові канали з часом поступилися SIP-телефонії, тобто, з’явилася окремі IP-лінії, SIP-транки.

Паралельно оновлювався парк телефонних апаратів, з’явилася нова культура бізнес-спілкування. На цифрових апаратах можна було налаштувати циркулярний виклик, робити конференцію, утримувати і переводити виклики, переключати дзвінок на зовнішній динамік («голосний зв’язок»), тобто користуватися такими функціями, які були неможливими на аналогових лініях. Згодом цифрові телефони трансформувалися в «айпі-фони», у які заходив уже кабель з комп’ютерної розетки.

До речі, важливо загадати один компонент розвитку цифрової та аналогової телефонії. Йдеться про потребу в оперативній передачі документів. Практично у кожної компанії був факс. Факсимільний зв'язок забезпечує передачу фотокопій документів, і він також організовується на телефонних лініях. Для передачі факсу часто потрібно було зв’язатися з людиною, поспілкуватися та попросити прийняти факс, почасти не з першого разу. Через факси «ходили» контракти, комерційні пропозиції, акти виконаних робіт, рахунки-фактури та інші робочі документи, які підпадають під класифікацію юридично значимих. Зараз, зрозуміло, що з розвитком інтернету, електронної пошти, смартфонів, які тепер практично у кожного, ситуація змінилася і передати документи стало значно простіше.

Чи буде бізнес користуватися телефонією у майбутньому?

Послуга телефонії дуже швидко еволюціонувала в кілька етапів. Ми живемо у той цікавий час, коли швидкість технологічних змін наближається фактично до можливостей людини у сприйнятті й адаптації до цих змін. Сьогодні, в 20-их роках ХХІ століття, у світі на порядку денному стоїть питання «а чи буде бізнес користуватися телефонією?».

Уже багато бізнесів перейшли на IP-телефонію. Паралельно, ми бачимо, що голос мігрує в різні системи колаборації, їх уже величезна кількість.

При цьому, бізнесу потрібна телефонна лінія, бо, наприклад, компанія, яка займається пошуком клієнтів, має дати людині можливість поспілкуватися з людиною-продавцем. І цей принцип, незважаючи на масовану хвилю інновацій, залишається надзвичайно важливим. Відповідно, з одного боку відбувається технологічна трансформація, міграція голосу в інші канали. З другого боку, людині часто потрібно звертатися до надавача послуг чи продавця товарів. А бізнесу, в свою чергу, потрібно звертатися голосом до своїх клієнтів.

Очевидно, що бізнес-телефонія не зникне. Вона однозначно змінюватиметься, буде зростати кількість форм та каналів, в яких вона існуватиме. Важливо пам’ятати, що сутність телефонії спирається на індивідуальний ідентифікатор абонента – телефонний номер, що і забезпечує можливість адресного звернення. Але низка традиційних елементів залишатиметься: послуги 0-800, короткі номери. Для багатьох комерційних підприємств однозначно будуть затребуваними питання взаємодії співробітників всередині організації, які знаходяться в різних географічних локаціях. І це окремий ринок для такого зручного бізнес-інструменту, як хмарна АТС. Залишиться потреба, в певній мірі, і в цифровій телефонії, частина індустрій продовжить користуватися телефонією в її традиційній формі, а частина перейде повністю на комп’ютерний зв’язок. Але варто зауважити, що «голосові потреби» бізнесу порівняно повільно мігрують в останній.

Про розвиток інтернету й телефонії для бізнесу, про зміни в комунікаціях, які сталися, та про те, чого очікувати.

Доступ до інтернету наприкінці минулого століття відбувався на обмежених швидкостях, зважаючи на тодішні технології. Бізнес спочатку користувався інтернетом по dial-up, а згодом і DSL (Digital Subscriber Loop) та ISDN. Зараз підприємства надзвичайно активно використовують оптичні підключення, бо вони забезпечують гарантовану високу швидкість без потреби в купівлі потужних і дорогих модемів. Фактично оптика дає більше гарантії надійності та комфорту.

Зрозуміло, що інтернет не можна розглядати окремо від розвитку комп’ютерної техніки. Розвиток зв'язку корелює із законом Мура для комп’ютерних процесорів. Обчислювальні потужності комп’ютерів постійно зростають. Відповідно, підвищується попит на більшу швидкість обміну інформацією. Таким чином, розвиток бізнесу та насичення його потужними комп’ютерами призводять до зростання швидкостей доступу до інтернету та об’ємів використання даних.

Щороку збільшується і кількість користувачів швидкого інтернету. Кількість споживачів у кожній із галузей своя. Найбільш статичним є державний сектор, але останнім часом ситуація змінюється. Після реформ у 2016-17 рр. з активним впровадженням на державному рівні системи E-health змінилися і лікарні, які раніше користувалися переважно телефонією і лише подекуди інтернетом. Тепер центри первинної медико-санітарної допомоги, амбулаторії, лікарні, поліклініки та інші медичні заклади стають активними користувачами оптичного інтернету. Зміни відбулися через системну зміну в самій системі охорони здоров’я та завдяки загальним трендам цифровізації. Наприклад, «Укртелеком» вже підключив до волоконно-оптичної інфраструктури понад 850 медичних закладів у всіх областях.

У цілому ми, як країна, не відстаємо від загальносвітового тренду – споживаємо і генеруємо все більше даних. Відповідно, потрібна ширша смуга для їх передачі та більш високі швидкості. А це стимулює розвиток інтернету. Якщо раніше він був конкурентною складовою в системі просування, то зараз перейшов у категорію абсолютно необхідного для існування та подальшого розвитку бізнесу.

Далі буде...

Про розвиток інтернету й телефонії для бізнесу, про зміни в комунікаціях, які сталися, та про те, чого очікувати.

Історія інтернету для бізнесу в Україні. Частина 1.

Сьогодні одним з факторів розвитку бізнесу є доступність сучасних ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій). І Україна у цьому — не виняток. Перебуваючи в межах світових трендів, в Україні бізнес-сегмент для своїх потреб використовує усі базові телекомсервіси: телефонію, доступ до інтернету, використання корпоративних мереж передавання даних. Кожна з послуг має свою історію та профіль змін. Передача даних, наприклад, фактично стала драйвером цифрової трансформації банківської сфери і фінансової системи в середині 90-х. Тому що робота банків з населенням, в принципі, неможлива без широкої, розгалуженої мережі банкоматів, відділень та необіхдних для їхнього функціонування захищених каналів передачі даних, які надаються «Укртелекомом», починаючи з того часу.

За роки Незалежності технології змінювалися, вдосконалювалися і доповнювали одна одну. Скажімо, для корпоративних мереж спочатку використовувалась технологія пакетної передачі даних Frame relay, потім — A3-L3VPN, що надається з постійними вдосконаленнями та включенням до їх складу Центрів обробки даних (ЦОД) протягом останніх 10 років.

Доступ до інтернету наприкінці минулого століття міг бути можливим лише на обмежених швидкостях, наскільки дозволяли тогочасні можливості каналів. Щоправда, цей напрямок активно прогресував. Цьому сприяло кілька факторів. По-перше, розвиток бізнесу в цілому і, відповідно, необхідність представляти свої товари, шукати товари і послуги, взагалі — мати представництво в мережі, мати можливість контактувати з покупцями. Другий фактор — це розвиток комп’ютерів та інших обчислювальних пристроїв, збільшення їх проникнення у бізнесове середовище і загальне зростання кількості користувачів.

Технології еволюціонували швидко. Бізнес користувався як відносно дешевим доступом через дзвінок (dial-up), під час якого швидкість залежала від версії модему та якості мідної лінії, так і дорогими виділеним лініями із гарантованою високою швидкістю. Згодом поширилося ціле «сімейство» технологій DSL (Digital Subscriber Loop). До слова, на відміну від населення, бізнес використовував ще й технологію ISDN. А коли їх потенціал став вичерпуватися, то настав час оптичних мереж. Власне, оптика використовуються досить давно, але активний її розвиток стартував з початком нового тисячоліття. До речі, Нобелівська премія за оптику була вручна не так давно, у 2009 році, — «за революційні досягнення, що стосуються передавання світла в волокнах для оптичного зв’язку».

І якщо спочатку оптоволоконні кабелі використовували на магістралях для забезпечення високих швидкостей, то зараз оптикою вже і в офісі, і вдома нікого не здивуєш. А це — можливість швидкості 1 ГБ/с чи навіть більше. Варто відзначити, що далеко не всі побутові пристрої мають мережеві карти для підтримання такої швидкості. Як свідчить практика, в принципі, споживачам цілком достатнього і 100 МБ/с.

Далі буде...