| 0 |
|
У зв'язку з витоком 48 гігів коду з «Яндекса» мені згадується історія, здається, року 2011-го, коли ми готувалися до чергової оптимізаторської конференції. Хлопці з маркетингу пошуку вигадували розваги на тему машинного навчання, коли хтось запропонував – «А давайте їм формулу релевантності покажемо?».
Я, пригадую, відразу запропонував прихованою камерою знімати тих, хто зупиниться і почне записувати.
Річ у тому, що на той момент «формула релевантності» являла собою програму приблизно з 20 тисяч рядків на plain C, причому згенеровану комп'ютером же – тобто без коментарів, без зрозумілих змінних і так далі. Навіть при дуже повільному прокручуванні на екрані прочитати й розібратися в ній було б дуже складно. Але найголовніше – вона в принципі не має ніякого сенсу без індексу, який являє собою не одну таблицю і навіть не велику базу даних, а безліч таких баз з вагами, коефіцієнтами, координатами та всім, що тільки можна. І це не зважаючи на різні хаки імені конкретного розробника.
Коротше, «завантажити весь Яндекс» – це як викрасти бронепоїзд. Причому без рейок. І не в «Яндексі» одному справа – як виглядають муки розробника, що раптом потрапив усередину Twitter, ми бачили пару місяців тому на прикладі geohotz.
Ready, set, buy! Посібник для початківців - як придбати Copilot для Microsoft 365
| 0 |
|
