Про українські хмари у 2023 р. Есе в трьох частинах - 3. Що можна робити?

У першій та другій частинах я коротко описував загальний стан ринку хмарних сервісів в Україні та можливі перспективи втрати «цифрової суб'єктності» країни.

Базові передумови

Спробую завершальний текст зробити не критичним, а конструктивним. На жаль, набір моїх ідей більше схожий на фантазії, бо вимагатиме радикального перегляду системи управління та прийняття рішень на загальнодержавному рівні. Але спроба дати план дій, що повністю відповідає існуючій в країні системі, призводить мене тільки до депресії. Тому відсунемо убік фразу не відповідає чинному законодавству» і спробуємо уявити найкраще майбутнє без огляду на існуючі бар'єри.

Для початку я беру за основу кілька фундаментальних тверджень:

1. Фактор війни з росією має братися до уваги як пріоритетний при формуванні стратегії та плану дій щодо розвитку хмарних сервісів як важливої складової цифрової інфраструктури
2. Держава зацікавлена у суверенітеті цифрових даних своїх громадян, бізнесу та органів влади. Делегування хоча б частини цифрового суверенітету країни будь-яким зовнішнім акторам не може регулюватися постановами КМУ, але повинно мати законодавчу базу, затверджену ВРУ (до речі – done)
3. Цифрова інфраструктура (хмарні сервіси та дата центри) є фактором розвитку цифрової економіки України. Недостатній рівень розвитку внутрішньої цифрової інфраструктури є фактором відставання України у сучасному світі
4. Український бюджет перебуватиме у стані гострого дефіциту як мінімум у перспективі найближчих 3-5 років. Зростаюча потреба у різних обчислювальних ресурсах, величезний брак коштів та війна з Росією – це стартові умови для розробки нової стратегії України для індустрії хмар та дата центрів.

Чи може бути створена стратегія розвитку цифрової інфраструктури за умов війни? Так, може. І створена така стратегія має бути лише всередині країни. Досвід Європи або США, на який зазвичай прийнято посилатися при розробці українських реформ, сьогодні не є релевантним . Ці ринки ніколи не поставали перед таким набором погроз та негативних факторів, які сьогодні домінують в Україні.

Мені цікаво промоделювати ситуацію з цифровою інфраструктурою, коли Україна змогла б опиратися тільки на власні ресурси. Такий собі український варіант “Промінів Чучхе”, якщо хочете. Така ситуація може статися в будь-який момент. Тому, на мій погляд, розраховувати виключно на західну допомогу не дуже далекоглядно.

Цифровий кабінет. Базова ідея

Ми маємо задачу мобілізувати всі наявні ресурси обробки, зберігання та передачі цифрових даних для потреб системи державного управління, зробити це в умовах ринкової моделі економіки. Перший, найбільш очевидний варіант – закупити купу заліза для всіх – залишимо на розгляд професійних борців з корупцією. Такий підхід й досі нічого гарного не давав, а тому й в майбутньому не дуже допоможе.

На мій погляд, ключем до вирішення комплексного та складного завдання є формування консультативного (або навіть з елементами виконавчої функції) органу, що поєднує в собі не лише різні гілки влади, а й виробників цифрових послуг. Назвемо його, наприклад, Військовим Цифровим Кабінетом. Про «не відповідає чинному законодавству» я вже згадував. Цей орган має складатися з представників профільних комітетів ВРУ, КМУ (швидше за все, Мінцифри), ДССЗЗІ та операторів хмар та датацентрів України. Почати з головного – що у нас є в наявності (обладнання, потужності, операційні моделі виробництва, доступні архітектури рішень, команди архітекторів та профільних інженерів тощо). Можете повірити мені на слово, всього цього навіть в Києві є в достатній кількості.

Як відібрати операторів до Кабінету?

Список приватних провайдерів для поставленого завдання скласти досить просто – за фактом готовності активно інвестувати у розвиток інфраструктури у рамках задачі по утриманню «цифрового периметру» країни. Якщо хочеш працювати тільки на прибуток, то не питання. Ринок залишається ринком без будь-яких обмежень. Якщо готовий вкладатись у спільне майбутнє і тобі є що запропонувати, маєш право впливати на роботу Кабінету. Такий механізм може різко посилити залучення нових донорів, включаючи високотехнологічні світові компанії. Ризики, що розподіляються між західною компанією та місцевим оператором, можуть стати прийнятними для обох сторін. Головний принцип – інвестуємо та будуємо в Україні.

До того ж, розробка хмарної стратегії для України американською компанією AWS нікого не дивує. Чому ж тоді ідея залучити національних операторів буде виглядати хибною?

• Діючи злагоджено, можна швидко відповісти на кілька важливих питань:
• Скільки в країні є доступних до розподілу ресурсів - обчислювальних, потужностей дата центрів, (можливо) мереж передачі даних?
• Які ознаки (технологічні, архітектурні, організаційні) є спільними для вказаних вище ресурсів?
• Як можна за рахунок цих ресурсів створити катастрофо - або хоча б відмовостійку архітектуру обробки і зберігання даних, що знижують ризики ракетних ударів і кібератак?
• Чи може група провайдерів створити систему перехресного резервування один одного?
• Які типи держ. даних є пріоритетним для надання їм хмарних ресурсів?

З таким підходом можна уникнути довгих бюрократичних процедур та в рази пришвидшити роботу загальної цифрової інфраструктури.

Як платити за послуги?

Сьогодні модель закупівлі та споживання хмарних сервісів у держсекторі нічим не відрізняється від попередніх мирних років. Кожне відомство ревниво охороняє свою незалежність у прийнятті рішень та управлінні бюджетом. Взагалі, спроби зберігати економічні та законодавчі моделі мирного часу, ніби немає ні ззростаючої війни, ні божевільного дефіциту бюджету, виглядають дедалі безглуздо й неефективно.

Концентрація зусиль і централізація в прийнятті рішень повинна призвести до різкого зниження обсягів запитуваних ресурсів у хмарах і дата центрах, що відображатиметься на розмірах необхідного бюджету. Я думаю, прагматичний підхід операторів дозволить узгодити із представниками держзамовників єдину для всіх ціну на основні послуги. Нехай це буде ціна з максимально можливою знижкою, щоб уникнути звинувачень у картельній змові.

Будувати стратегію розвитку, базуючись на доступності безкоштовних ресурсів в будь-якому обсязі – це прямий шлях до «голландської хвороби» економіки. За все треба платити. А тому треба шукати будь-які моделі оплати.

Чому б не запропонувати провайдерам в якості оплати їхніх послуг державні або військові облігації зі строком погашення, наприклад, один чи два роки? Стандартна дохідність з військових облігацій могла б частково компенсувати збиток від глибокої фіксованої знижки. Сама схема такої оплати вкрай складна в реалізації, але цим нехай опікуються профільні міністерства. У будь-якому разі, якщо держава готова платити 13-15% річних за вкладені в облігації гроші, то чому не можна розглянути товарний еквівалент цих грошей? Не бачу принципової різниці.

Що можна отримати у результаті?

В ідеальному випадку Україна через півтора-два роки отримає:

• Максимально розподілену систему обробки та зберігання важливих даних усередині країни з високим рівнем дублювання та надійності
• Створений «на живому матеріалі» єдиний сервісний каталог для держсектора
• Робочу систему управління цифровими ресурсами в умовах військових загроз та високої невизначеності
• Загальний економічний ефект у забезпеченні держави ІТ ресурсами, якого ще ніколи не було в історії
• Величезний стимул для українських інвесторів вкладати гроші у розвиток цифрової інфраструктури. Приватні гроші є у достатній кількості. Їх треба залучити
• Головне – демонстрація всьому світу, що ми можемо хоча б десь працювати самостійно. Хочете до нас, приходьте до нас

Якщо позиція держави щодо цифрової інфраструктури України не зміниться, ми неминуче слідуватимемо логіці не випереджаючого, а відстаючого розвитку в цій галузі так само, як свого часу дійшли до стану інфузорій у сфері оборонного виробництва. І взагалі майже будь-якого виробництва.

Написавши цей текст, я розчулився й майже розплакався. У Миколи Гоголя в «Мертвих душах» був такий персонаж Манілов, який мріяв про прекрасне та радісне життя. Можливо, фантазії автора виглядають трохи смішно. Але, як на мене сміх та мрії все ж таки завжди кращі за депресію.

Ready, set, buy! Посібник для початківців - як придбати Copilot для Microsoft 365