«Свій до свого по своє»

На початку осені в столичному конгресно-виставковому центрі «Парковий» вперше відбулася подія «Своє.ІТ». Її відвідувачі мали нагоду ознайомитись з можливостями та протестувати вітчизняні розробки в галузі систем автоматизації підприємств, що здатні замінити й дотепер досить поширене в нашій країні російське програмне забезпечення на кшталт «1С». Яке вочевидь становить загрозу як національній безпеці, так і українському бізнесу.

Організатором шоуруму українського програмного забезпечення (ПЗ) для ділового використання виступив хмарний провайдер GigaCloud. Як відзначив у вітальному слові Володимир Бєлов, генеральний директор GigaCloud Ukraine, головна мета «Своє.ІТ» – довести, що українські розробки не поступаються дорожчим закордонним аналогам і саме ними варто заміняти вороже ПЗ. За оцінками спеціалістів, російськими програмами досі користується понад 70% українського бізнесу. «Всі ми проґавили час, коли треба було розвивати та підтримувати український софт. Проґавили захоплення нашого ринку "1С", "Бітріксом" тощо. Поки росіяни вливали величезні кошти у просування своїх продуктів та будували мережу інтеграторів, ми не звертали увагу на вітчизняні аналоги, – заявив CEO GigaCloud Ukraine. – Тепер настав час зробити свідомий і рішучий крок та позбавитися цієї небезпечної залежності, допомогти українським розробникам відвоювати наш ІТ-ринок».

В рамках заходу «Своє.ІТ» були представлені понад 30 розробок у сфері документообігу (Centredo, MEDoc, «Аскод», «Вчасно», Master (від IT-Enterprise), E-Docs, Megapolis.DocNet, Deals, Signy); бухгалтерського обліку та ERP («Дебет Плюс», Master, «Вправно», ISPro, «Універсал 9:ERP», IT-Enterprise, ITFin, Self-ERP, BJet ERP, а також локалізовані додатки бухгалтерського та кадрового обліку для SAP Business One); CRM (Creatio, NetHunt, CRMiUM, SuiteCRM, Servio, VoIPTime CRM, Master, KeyCRM); програм для контакт-центрів та служб технічної підтримки (VoIPTime Contact Center, UniTalk, HelpDeskStar); ED Tech рішень (освітня інформаційна система «Єдина Школа» та цифрова платформа для освіти «Навчання і Технології») та іншого ПЗ для сфери військової справи, фінансів, освіти, закладів громадського харчування, соціальних проєктів тощо.

Необхідність відмови від російського ПЗ та різні аспекти цього непростого процесу стали темою окремої панельної дискусії, участь в якій взяли як представники бізнесу, так і державних структур.

Використання ПЗ та сервісів, створених розробниками країни-агресора, становить очевидну загрозу не тільки для українського бізнесу, але й для національної безпеки в цілому. По-перше, користувачі продукції компаній, більшість з яких були внесені в санкційні списки ще у 2017 році, не мають можливості легально отримувати важливі офіційні оновлення від виробника, а отже підтримувати систему в актуальному стані. По-друге, пропрієтарний код важко перевірити на вразливості, якими можуть скористатися російські хакери та спецслужби. Причому такі потаємні лазівки роблять вразливою не лише ІТ-інфраструктуру підприємства, а й контрагентів, включно із державними установами. По-третє, з урахуванням попереднього пункту, навіть якщо бази даних зберігаються на власних серверах компанії, доступ до них потенційно може отримати ворог, з непередбачуваними наслідками – від знищення важливої комерційної інформації, до наведення ракет на виробничі потужності, склади та автопарки. Як висловився один зі спікерів, враховуючи поширення 1С в нашій країні, ця система, мабуть, обробляла дані більшості наших підприємств та співгромадян. Зрештою, приклад досить популярного свого часу серед вітчизняних компаній малого та середнього бізнесу сервісу «Бітрікс24» наочно демонструє як швидко можна опинитися біля розбитого корита – коли компанія пішла з України, її користувачі майже не мали часу нормально мігрувати на якусь іншу систему.

Втім, якщо навіть потужні вірусні атаки на кшталт BlackEnergy або NotPetya мали досить обмежений терапевтичний ефект і не спонукали більшість українських компаній подбати хоча б про базовий захист, годі й казати про потенційні ризики використання російського ПЗ. Неприкрита російська агресія проти нашої країни триває вже десятий рік, а щонайменше три чверті українського бізнесу досі не спромоглися замінити ворожий софт. Безперечно, це непросто та дорого. Але десять років! З плином часу ця отрута укорінюється все глибше і позбутися її стає тільки важче.

Тому дехто пропонує радикальне рішення – на державному рівні раз і назавжди заборонити російське ПЗ, з введенням кримінальної відповідальності посадових осіб організацій та підприємств, що продовжать його використовувати. Втім в експертному середовищі поки що переважає більш зважений підхід.

Агія Загребельська, Максим Пилипенко, Марія Шевчук, Анатолій Комірний

Так, наприклад, Марія Шевчук, в.о. виконавчої директорки асоціації IT Ukraine, вважає, що розв’язання цієї комплексної проблеми потребує чималих зусиль від користувачів російського ПЗ, українських розробників та держави. Потрібний обґрунтований адекватний перехідний період у кілька років. Але вся екосистема вже має готуватися до цього. Українським розробникам та інтеграторам треба бути готовими швидко масштабуватися. Знадобиться об’єднання зусиль всіх учасників процесу, широка інформаційна кампанія щодо наявних альтернатив, навчання технічних спеціалістів та користувачів – бухгалтерів тощо. Втім санкційні інструменти також необхідні, щоб стимулюватимуть український бізнес ставати відповідальнішим. На державному рівні має бути заборона на використання російського ПЗ. Це зокрема сприятиме розвитку національного софту та залученню відповідних інвестицій.

Очільниця напряму мінімізації корупційних ризиків в санкційній політиці НАЗК, Агія Загребельська, зазначила, що санкції стосовно українських резидентів – крайній засіб. Для резидентів потрібно використовувати кримінальний та інші кодекси, а санкції застосовувати для нерезидентів. Держава не має втручатися в ринок з реєстрами дозволених та заборонених продуктів. Оскільки це тільки підвищує корупційні ризики.

Крім того, санкції вводяться щодо юридичних та фізичних осіб, а не окремих програмних продуктів. Щоправда, є ще такий інструмент, як секторальні санкції. Який дозволяє діяти більш вибірково. Але в Україні стосовно ІТ він ще ніколи не використовувався. Тому знадобиться допомога галузі, щоб напрацювати ефективне рішення.

Що стосується українських суб’єктів, які попри заборону продовжують користуватися російським ПЗ, Загребельська погоджується, що потрібен перехідний період. Його має супроводжувати відповідна інформаційна кампанія для користувачів та заохочувальна для українського виробника. Тобто спочатку всебічна підтримка у переході, а потім вже примусові інструменти для впертюхів.

Втім, доки триває війна, розраховувати на якусь відчутну підтримку міграції з російського на безпечніше ПЗ з боку держави не варто, вважає Анатолій Комірний, заступник міністра інфраструктури України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій та цифровізації. Хіба що українські розробники можуть спробувати залучити якісь гранти закордонних донорів для зниження власних витрат на розробку. Головною ж рушійною силою на цьому шляху має бути свідома відмова від використання ворожого продукту. На жаль деякі технологічні рішення не мають української альтернативи. В такому випадку доводиться переходити на американські або європейські системи. Але з точки зору економічної безпеки найкраще – це вітчизняні розробки. Тому дуже важливо заповнити наявні прогалини та запропонувати саме українське на заміну російському. Найголовніша ж задача з боку держави, на думку Комірного, – це виявлення російських розробників, що мімікрують під добропорядні європейські та американські компанії, які начебто не мають ніякого відношення до країни-агресора, та широкий розголос інформації щодо небезпеки співробітництва з такими структурами.

В справі викорінення всього російського із нашого життя український бізнес має брати ініціативу у свої руки, вважає Максим Пилипенко, PR-директор компанії Work.ua. Наприклад, цей сервіс пошуку роботи нещодавно відмовився від співпраці з понад 200 компаніями, що досі не вийшли з рф, платять там податки й таким чином фактично спонсорують цю війну. І хоча це коштувало сервісу близько 8 млн грн на рік, в компанії вважають, що зараз дуже важливо визначитись з тим, кого варто підтримувати, а кого ні, та відкрито висловлювати свою позицію щодо цього. Потрібна консолідація зусиль бізнесу та користувачів заради спільної перемоги.

Зрештою, за словами організаторів, саме цю ідею покладено в основу заходу «Своє.ІТ» – відомий принцип «Свій до свого по своє», що сто років тому вже допомагав українцям гуртуватися заради стимулювання розвитку вітчизняного виробництва та бізнесу.

Ready, set, buy! Посібник для початківців - як придбати Copilot для Microsoft 365